Але спогади про вухатого тільки позитивні, попри всі його конструктивні недоліки. Ну бо, напевно, в молодості все позитивне, і трава веселіша, і... далі ви знаєте. Але і машина з жужика, таки все ж приємна, якщо не зважати на те, що розвал тікав за 5 тисяч кілометрів пробігу, бо така конструкція підвіски. Зате колеса ставали домиком і краще машина входила в повороти
Але нарешті настав час, коли з'явилась можливість реалізувати свою давню мрію, Mercedes Coupe. Взагалі, як уже ви знаєте з моєї першої теми тут на форумі, Купе Номер Один для мене було C123, досі вважаю його найкрасивішим мерседесом. І по екстер’єру, і по інтер’єру. Але таки надто вже проблемно знайти зараз живу машину і довести її до пуття. А в поїзд, під назвою C124 я, схоже, ще встиг заскочити.
124 мені теж подобається, і нічого страшного, що він є Купе Номер Два, це не соромно, бути другим після, можна сказати, свого попередника
Отже, не без участі, як то завжди казали на autoua, камрада Udava, який тепер, по факту, мій авто-хресний
, завдяки його рекомендаціям, в славному місті Одесі був придбаний уже тепер мій точно на всі сто процентів E 320C. Це дійсно моя машина, відчуваю себе в ньому, ніби там народився. Мені не треба було звикати до його габаритів і властивостей - все у ньому ніби знайоме з дитинства, хоча за кермом 124-го я ніколи не їздив. Вроді на вигляд і невеликий, хоча насправді ні, але просторий всередині, дуже спокійний і комфортний, при цьому дуже емоційний і веселий. У ньому ти повністю розслаблений завжди, коли стоїш в корку, їдеш 80, чи 180 - для тебе нічого не міняється. Я не випадково назвав його в заголовку “джентльменом з м’язами”: це дуже чарівна, приємна машина, при цьому готова в будь-який момент стрибнути вперед, просто телепортуватися. Звісно, його динаміка - не динаміка суперкарів, але на фоні оцієї розслабленості твоєї в ньому, і його чарівності, вона сприймається дуже гостро. І ця чудова музика двигуна: “Бу-Бу-Бу” 
Думаю, він у мене точно назавжди.
Отже, повне ім’я Mercedes-Benz E 320C, сірого кольору, 1995 року народження, двигун M104 3,2 літри.
Їдучи минулої середи в Одесу, я чекав гіршого, бо на фотографіях він виглядав досить сумно, і салон теж. Але були слова Сергія, що вживу все краще, і таки так виявилось. Кузов, хоч і має чимало огріхів, цілком живий. Звісно, потрібна реставрація, але є що реставрувати, і це не горить от прямо вже, він не розвалюється, ба більше, на ходу дуже зібраний, що теж про стан кузова говорить. Двигун має трохи проблем, але не сильно критичних, вірніше, не сам двигун, а інжектор, коробка теж дає знати, що вона не зовсім нова, але то ся робить. І салон виявився в значно кращому стані, ніж можна було судити по фото.
З цим усім я, надіюсь, з допомогою клубу, і буду розбиратись наступні роки. Ну і музика, куди ж у мене без неї, теж буде проект, і, знаючи себе, таки думаю, що цікавий
Тому і завів цей борт-журнал, щоб і собі в радість, і іншим на користь.
Ну і вид тепер з вікна моєї дачі завершений
Далі буде...
Чудове авто 
